Publikace

Od roku 2003 bylo vydáno 21 mých monografií věnovaných eniologii a enioanatomii jemnohmotných těl člověka. Tato díla vznikla na základě dosavadních poznatků parapsychologie, psychotroniky, eniopsychologie, anatomie, psychologie, pedagogiky a dalších oborů. Obsahují mnoho dosud neznámých a zcela nových pohledů a poznatků v oblasti enioanatomie jemnohmotných těl člověka. Chci i touto cestou poděkovat všem, kteří mi byli a jsou nápomocni při realizaci monografií.

Jsem autorem 17 monografii, 3 učebnic, 1 výukově-metodické příručky, 11 vynálezů a 646 vydaných vědeckých článků. Seznam všech mých prací k 31.12.2017 je uveden v souboru ke stažení Seznam vědeckých prací listopad 2017_PDF, 445 kB

 

Enioanatomie čaker / Učebnice pro univerzity

Enioanatomie čaker / Učebnice pro univerzity Image

Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини є новою наукою та навчальною дисципліною.

У другому томі підручника описано еніоанатомію основних, життєво важливих, функціонально забезпечувальних чакр, класифікацію чакр, чакрових конусів, мікроканалів, торсійних полів, преднатальний і постнатальний розвиток чакр, чакрову систему, чакрову систему інформаційно-енергетичних каналів, а також еніопсіанатомічну технологію розвитку чакр та чакрової еніотерапії. Висвітлено функції, функціональну активність, структурно-функціональні стани, режими функціонування, співвідношення динамічних режимів, функціональні взаємозалежності, синестезію конусів чакри, значення чакр, чакрових конусів, пелюсток конусів чакр, життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм чакр та чакровий інформаційно-енергетичний вплив на розвиток людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей.

Підручник призначений для лікарів усіх спеціалізацій, зокрема для еніотерапевтів, рефлексотерапевтів, валеологів, реабілітологів, психологів, педагогів, вихователів, тренерів, студентів, а також для тих, хто вивчає еніоанатомію, розвиває чакри тонкоматеріальних тіл, інтелект, духовність, ПСІ-феноменальні здібності та застосовує у своїй лікувальній практиці чакрову еніотерапію.

Другий том підручника «Еніоанатомія чакр» є логічним продовженням першого «Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини» і всього того, що було написано про чакри. У ньому викладено та систематизовано еніоанатомічні знання про чакри для вивчення в університетах. Інформація про анатомію, топографічну анатомію, функціональну анатомію, вікову анатомію, еніоанатомію та інші види анатомії чакр є актуальною і водночас недостатньо висвітленою. Йдеться, зокрема, про потребу офіційного наукового визнання еніоанатомії чакр, визначення її місця в навчальних програмах університетів, скажімо, досі немає підручника «Еніоанатомія чакр». Такий стан уповільнює і навіть унеможливлює створення еніоанатомічної чакрової основи еніопедагогічних, еніопсихічних, еніофізіологічних, еніомедичних, еніотерапевтичних, еніопсіфеноменальних, еніосоціальних технологій, особливо чакрової еніотерапії, чакрової ПСІ-феноменальної технології розвитку людини, чакрової еніотехнології розвитку ПСІ-феноменальних здібностей людини, чакрової медитаційної еніотехнології виховання, навчання, розвитку, лікування, регенерації, реабілітації, рекондиції та інших еніотехнологій ПСІ-феномельної і духовної медицини. Еніоанатомічні знання про чакри дають змогу зрозуміти, як їх використовуватимуть педагогіка, психологія, анатомія, молекулярна біологія, фізіологія, медицина, валеологія, еніологія та інші дисципліни на користь людини, а також визначити найнеобхідніші теми дослідження чакр.

Людство не спромоглося систематизувати знання про еніоанатомію чакр у формі підручника для університетів, наслідком чого є несистематизоване, фрагментарне, хаотичне, поверхове і навіть помилкове вивчення чакр та неадекватне і неперспективне використання чакр у всіх аспектах і сферах життя людини.

Еніоанатомія чакр відкрила, що чакри мають багаторівневу структуру, яка становить сукупність багатосегментних або монолітних різнокольорових 15 первинних, 61 компонентного і 105 ідентичних вторинних конусів, телескопічно розміщених і з’єднаних між собою. Кожний конус чакри займає в ній відповідне місце, має відповідну величину, щільність, колір, вібрацію і частоту функціонування. Чакрові конуси усіх чакр мають однакову і точну послідовність розміщення. Сегментні конуси однієї чакри мають однакову кількість пелюсток, але різну кількість мікроканалів та різний інформаційний зміст життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм. Монолітні конуси мають одну внутрішньоконусову порожнину, внутрішньо- і зовнішньоконусову сітки субультраканалів, а сегментні конуси мають не тільки внутрішньоконусову порожнину, але й зовнішньоконусові порожнини і сітку субультраканалів, внутрішньопелюсткові та зовнішньоконусову сітки субультраканалів. У внутрішньоконусових порожнинах і сітках субультраканалів утворюються специфічні і високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми, а в зовнішньоконусових порожнинах і сітках субультраканалів утворюються універсально-специфічні та високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми. Конус є автономною структурно-функціональною частиною чакри, відноситься до одного тонкоматеріального тіла і на його рівні вважається чакрою. Своїми мікроканалами конус чакри з’єднується не тільки з чакровими конусами своєї чакри, але й з більшістю чакрових конусів інших чакр та з більшістю еніоструктур тонкоматеріальних тіл.

Анатомічно чакра побудована так, що не може ротаційно рухатися, а може здійснювати прямолінійні протилежно напрямлені і циркулярні переміщення інформаційно-енергетичних матерій за і проти руху годинникової стрілки над основами конусів чакри в її функціонально активному стані. Чакри, циркулярно переміщуючи інформаційно-енергетичні матерії, створюють первинні, вторинні, право- і лівосторонні, внутрішні і зовнішні торсійні поля. З позицій еніоанатомії чакрові торсійні поля не досліджувалися.

Еніоанатомічні характеристики функціональної активності чакри різноваріантні, тому що конуси чакри одночасно перебувають у динамічних, статичних, статично-динамічних структурно-функціональних станах з відкритими, закритими, динамічно відкритими, статично відкритими і статично закритими основами. Конуси чакри не перебувають у цілковито пасивному стані, у них завжди відбуваються пасивно-функціональні, пасивно-забезпечувальні, пасивно-контрольні і пасивно-нейтральні інформаційно-енергетичні процеси.

Структура чакри уможливлює:

  • одночасно здійснювати інформаційно-енергетичні взаємообміни в ідентичних для людини червоних, світлосяюче-червоних, оранжевих, світлосяюче-оранжевих, жовтих, зелених, світлосяюче-зелених, блакитних, бірюзових, синіх, бузкових, фіолетових, рожевих, білих і золотих діапазонах електромагнітного спектра усіх інформаційно-енергетичних полів зовнішнього середовища;
  • поглинати і концентрувати у своїх порожнинах і сітках субультраканалів інформаційно-енергетичні матерії з інформаційно-енергетичних полів суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту і духовного буття минулого, теперішнього та майбутнього;
  • утворювати у своїх порожнинах і сітках субультраканалів універсальну, різнокольорові і різного інформаційного змісту універсально-специфічні, специфічні та високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми;
  • інформаційно-енергетично забезпечувати єдність філогенетичного, онтогенетичного й еволюційного розвитку людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей;
  • миттєво змінювати інформаційний зміст поглинутих інформаційно-енергетичних матерій у точній відповідності до функціональних і фізіологічних потреб людини, її тіл, психіки й характеру діяльності;
  • інтегрувати інформаційні рівні свідомості суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту і духовного буття минулого, теперішнього та майбутнього із збереженням специфіки кожного рівня свідомості та появою емерджентних характеристик свідомості;
  • у стані еніоанатомічної норми миттєво адаптуватися до змін інформаційно-енергетичного середовища й автоматично встановити оптимальні режими функціонування в мінливих та агресивних інформаційно-енергетичних умовах середовища;
  • у стані еніоанатомічної норми не ідентифікувати і не поглинати неідентичних, біопатогенних, антидуховних, неприродних, невластивих, нехарактерних та інших подібних інформаційно-енергетичних матерій;
  • вилучати в зовнішнє середовище біопатогенні, використані, неідентичні, антидуховні, нехарактерні та інші подібні інформаційно-енергетичні матерії, що забезпечує інформаційно-енергетичну чистоту тонкоматеріальних тіл людини;
  • розподіляти і перерозподіляти свої життєві інформаційно-енергетичні біоплазми, субстанції та матерії;
  • інтегральне й автономне функціонування конусів чакри та чакр з утворенням інформаційно-енергетичних основ доброго здоров’я, імунітету, довголіття, розвитку духовності та ПСІ-феноменальних здібностей людини;
  • сприйняття інформацій минулого, теперішнього та майбутнього, забезпечуючи трансцендентальну і міжпланетарну комунікацію;
  • вилучати і передавати в зовнішнє середовище на будь-яку відстань ментально сформовані інформаційно-енергетичні голограми виховного, навчального, терапевтичного, духовного, ПСІ-феноменального та іншого значення;
  • телепатичну комунікацію з інформаційно-енергетичними полями об’єктів зовнішнього середовища;
  • швидку концентрацію специфічних і високоспецифічних життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм до необхідної кількості та оптимальної щільності для розвитку, прояву і практичного використання ПСІ-феноменальних здібностей;
  • цілеспрямоване транспортування і спрямування свого інформаційно-енергетичного змісту до активно функціонуючих тонкоматеріальних тіл, їх структур, до процесів реалізації функцій і проявів фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних та соціальних можливостей людини тощо.

Усе це свідчить про необхідність вивчення еніоанатомії чакр.

Еніоанатомія чакр аргументовано розкриває критерії й ознаки, за якими можна визначати, котра із чакр відноситься до основних, життєво важливих чи функціонально забезпечувальних, класифікувати чакри та її конуси.

Чакра є набагато складнішою, ніж усе те, що про неї донині відомо, приховує в собі еніологічне, еніоанатомічне, еніопсихічне, квантове, електромагнітне, невідоме тощо. Подальші всебічні дослідження чакри встановлять особливості її будови, структури, архітектоніки, форми, топографії, функцій, структурно-функціональних співвідношень, з’єднань і взаємозалежностей з іншими чакрами, функціональних можливостей, а також значення чакр для людини. Чакри і тонкоматеріальні тіла перебувають у структурно-функціональній єдності, тому потрібно еніоанатомію чакр і тонкоматеріальних тіл досліджувати, вивчати та розвивати одночасно. Такий підхід дозволить всебічно зрозуміти значення чакр у різних чакрових технологіях. Еніоанатомія чакр дає нові, специфічні та нетрадиційні знання про людину, відкриває для неї прогресивні перспективи й можливості виховання, навчання, розвитку, вдосконалення, тренування, лікування, регенерації, реабілітації та рекондиції. Еніоанатомічні знання чакр відкривають якісно нові підходи в пізнанні людини і сприяють розробці таких чакрових еніотехнологій, які забезпечують гармонійний, духовний та всебічний розвиток людини і завдяки яким вона може бути здоровою та успішною.

Підручник дає можливість вивчати еніоанатомію чакр, формувати еніоанатомічне мислення, пізнавати тонкометеріальну та еніоанатомічну суть чакр, тонкоматеріальних тіл і людини, усвідомити практичне значення чакр для педагогіки, еніопедагогіки, психології, еніопсихології, анатомії, еніоанатомії, фізіології, еніофізіології, молекулярної біології, валеології, еніомедицини, інформаційної, квантової та ПСІ-феноменальної медицини, а також для еніопедагогічних, еніопсихічних, еніоанатомічних, еніофізіологічних, еніомедичних, еніотерапевтичних технологій, чакрової еніотерапії та для інших еніотехнологій. Без еніоанатомічних знань чакр неможливо розробити еніотехнології поєднання лікування, виховання і навчання. Практична реалізація цього виводить медицину, педагогіку та психологію на якісно новий рівень.

Усе, що на сьогодні відомо про чакри, свідчить про необхідність викладання еніоанатомії чакр для лікарів, реабілітологів, валеологів, психологів, педагогів, цілителів і студентів усіх спеціальностей медичного, психологічного, валеологічного, педагогічного та інших фахів. Вивчення еніоанатомії чакр найкраще розпочинати після вивчення анатомії, цитології, гістології, молекулярної біології, еніології та еніоанатомії тонкоматеріальних тіл людини.

Другий том підручника «Еніоанатомія чакр» містить 288 еніоанатомічних чакрових тем, 49 кольорових малюнків і має таку структуру:

  • слово автора і передмова;
  • еніоанатомія чакр – описано чакру, її будову, форму, структуру, чакрові мікроканали, сітки субультраканалів, порожнини, архітектоніку чакри, функціональні частоти, багаторівневу інтеграцію чакр, структурно-функціональні взаємовідносини чакри і тонкоматеріальних тіл, взаємозалежність чакри та органів, рівні розвитку чакри, розкрито еніоанатомічну характеристику універсально розвиненої чакри, ієрархію, інформаційно-енергетичні рівні, інформаційно-енергетичну чутливість, специфічність і трансформацію чакр;
  • класифікація чакр – чакри класифіковано за ознаками, наведено коротку еніоанатомічну характеристику основних, життєво важливих, функціонально забезпечувальних чакр, монолітних та сегментарних чакр, чакр частин тіла і площин простору, непарних, парних, комбінованих, некомбінованих, великих, середніх і малих;
  • функціонування чакр – перераховано функції чакр, описано інтегральне, багаторівневе і багаторівневе інтегральне функціонування чакр, співвідношення чакрового функціонування, міжчакрове функціонування, міжчакрову функціональну взаємозалежність, функціональну взаємозалежність чакр, еніоструктур та органів, інтегральні чакрові інформаційно-енергетичні забезпечення, координацію чакр, чакрові торсійні поля, класифікацію чакрових торсійних полів, чакрову часову триєдиність інформаційно-енергетичного впливу, поліеніоцентризм чакр і значення чакр;
  • еніоанатомія конусів чакри – описано чакровий конус, його частини і форму, структуру конуса чакри, анатомо-топографічні взаємовідносини конусів чакри, дискретність, інформаційно-енергетичні змісти і рівні, колір, характеристику кольору, функціональні частотні діапазони, локалізацію, щільність, ієрархію конусів та еніоанатомічну характеристику універсально розвинених конусів чакри;
  • класифікація чакрових конусів – конуси чакри класифіковано за ознаками, наведено еніоанатомічну характеристику внутрішнього, проміжних, зовнішнього, основних, компонентних, ідентичних, базового, основного, допоміжних, монолітних, сегментних, великих, середніх, малих, кольорових, монохроматичних, біхроматичних, поліхроматичних, монокомпонентних, бікомпонентних, полікомпонентних, моночастотних, тричастотних, полічастотних, первинних та вторинних конусів чакри;
  • функціонування чакрових конусів – перераховано функції чакрових конусів, описано функціональну активність, структурно-функціональні стани, функціональні стани, відкритість і закритість основи, режими функціонування, співвідношення динамічних режимів, функціональну взаємозалежність, синестезію та значення конусів чакри;
  • еніоанатомічна норма, гіпотрофія і гіпертрофія чакрових конусів;
  • еніоанатомія пелюсток чакрових конусів – описано пелюстку чакрового конуса, її будову, форму, структуру, функціональну активність, трансформацію, функції та значення пелюсток чакрового конуса;
  • еніоанатомія основних чакр – пояснено й описано еніоанатомічні чинники, що визначають належність чакри до основних чакр, основні чакри, їх кількість і до яких чакр вони відносяться, інтеграцію, інформаційно-енергетичні взаємовідносини, види інформаційно-енергетичних взаємообмінів, об’єм і характер інформаційно-енергетичних взаємообмінів основних чакр, інформаційно-енергетичні взаємообміни у чакрах, співвідношення інформаційно-енергетичних матерій у конусах основних чакр, інформаційно-енергетичні забезпечення, що здійснюють основні чакри, взаємозалежність розвиненості основних чакр людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій і можливостей, а також те, що невідомо про основні чакри;
  • еніоанатомія чакри – муладхари, свадхістхани, маніпури, анахати, вішудхи, аджни, медулярної, духовності Землі, серцевої, камешвара-камешварі, сахасрари та магатми, наведено їх еніоанатомічну характеристику, описано норму, гіпотрофію, гіпертрофію, особливості і те, що невідомо про чакри;
  • еніоанатомія життєво важливих чакр – пояснено й описано життєво важливі чакри, наведено еніоанатомічну характеристику життєво важливих чакр, взаємозалежність структурно-функціонального розвитку життєво важливих чакр та органів фізичного тіла, особливості функціональної активності, координацію функціонування, інтеграцію, міжчакрову функціональну взаємозалежність, специфічність і те, що невідомо про життєво важливі чакри;
  • життєво важливі чакри – пояснено й описано топографію, з’єднання, функції, специфічність і значення чакри лалати, лобної чакри, очних, вушних, носових чакр, чакри щитоподібної залози, чакр молочних залоз, чакри манас, сур’ї, печінки, шлунка, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, селезінки, висхідної й низхідної ободової кишки, пупкової чакри, чакри нирок, генітальних чакр, чакри клітора, пеніса, кульшових, підколінних чакр, чакр п’ят, підошовних, пальцевих чакр стоп, чакр великих пальців, підвеликих, середніх, підмізинних та мізинців стоп, плечових, ліктьових, долонних, пальцевих чакр кистей, великих пальців, вказівних, середніх, підмізинних і мізинців кистей та чакр зіркових каналів;
  • еніоанатомія функціонально забезпечувальних чакр – пояснено й описано функціонально забезпечувальні та малі чакри, наведено еніоанатомічну характеристику та особливості малих чакр, автономію, з’єднання, функціональну активність та пасивність, функціональні взаємозалежності, автономність функціонування, інтегральне функціонування, координацію функціонування, синхронізацію функціонування функціонально забезпечувальних чакр, співвідношення функціонально забезпечувальних чакр з мікроструктурами органів, еніоанатомічну норму, гіпотрофію, гіпертрофію функціонально забезпечувальних чакр і те, що невідомо про функціонально забезпечувальні чакри;
  • переднатальний розвиток чакр – описано ембріональну і фетальну стадії розвитку чакр;
  • постнатальний розвиток чакр – описано початковий і ранній постнатальний розвиток чакр, розвиток чакр у період активного навчання від 6 до 21-25 років життя, від 21-25 до 60-63 років життя, від 63 до 70 років життя, розвиток чакр після 70 років життя людини та семирічні інтервали розвитку основних чакр;
  • чакрова система – описано автономні системи, субсистеми, субультрасистеми чакрової системи каналів, життєві інформаційно-енергетичні біоплазми чакрової системи, функції і значення чакрової системи каналів;
  • еніоанатомічна технологія розвитку чакрової системи тонкоматеріальних тіл людини – пояснено й описано умови, періоди і початок розвитку чакр, алгоритм технології активного розвитку чакр, алгоритм активного розвитку чакр, стадії розвитку чакр, зміст, технології, методи і засоби створення умов для розвитку чакр, стадії налаштування еніопсихіки до еніопсіанатомічного розвитку чакр, стадії встановлення інформаційно-енергетичного контакту з чакрою, стадії еніопсіанатомічного тренування чакри, завершальної стадії еніопсіанатомічного тренування чакри, розвиток чакрових конусів, послідовність розвитку чакр та еніоанатомічні помилки під час розвитку чакр;
  • еніопсіанатомічна технологія виконання вправ, спрямованих на тренування і розвиток чакр – описано першу стадію: утворення умов для еніопсіанатомічного розвитку; другу стадію: налаштування еніопсихіки на еніопсіанатомічне тренування чакр; третю стадію: встановлення інформаційно-енергетичного контакту з чакрами; четверту стадію: виконання еніопсіанатомічних вправ із чакрами; п’яту стадію: завершення еніопсіанатомічних вправ із чакрами;
  • чакрова еніотерапія – описано чакрову еніотерапію, деформації, гіпотрофію, гіпертрофію, блокади та інформаційно-енергетичне забруднення чакр як причини хвороб, режими функціонування конусів чакри при чакровій еніотерапії, лікування за посередництвом відповідних чакр та еніопсіанатомічні технології чакрової еніотерапії;
  • реєстр малюнків, предметний покажчик та література.

Еніоанатомічні теми проілюстровано 49 кольоровими малюнками структур чакр. Малюнки розміщені відповідно до еніоанатомічних чакрових тем. Еніоанатомічні структури чакр на малюнку позначені цифрою або літерою та поіменовані. Кольором на малюнках зображено структури відповідного конуса чакри: червоним кольором – структури червоного конуса чакри, аналогічно світлосяюче-червоним, оранжевим, світлосяюче-оранжевим, жовтим, зеленим, світлосяюче-зеленим, блакитним, бірюзовим, синім, бузковим, фіолетовим, рожевим, білим і золотим кольорами. Колір малюнків має інформаційне, дидактичне, емоційне і візуальне значення, віддзеркалює об’єктивні фізичні характеристики діапазонів електромагнітного спектра, наочно пояснює еніоанатомію чакр і допомагає ілюструвати навчальний еніоанатомічний чакровий процес. Кольорові зображення найкраще ілюструють взаєморозміщення чакр, конусів у чакрах та їх структур, конкретизують, віддзеркалюють та поєднують ілюстративне і вербальне пояснення еніоанатомії чакр, полегшують вивчення чакр, створюють умови для доступного і зрозумілого тлумачення еніоанатомії чакр, викликають позитивні емоції та налаштовують людину на навчання. Малюнки чакр доповнюють й уточнюють еніоанатомічний текст. Ілюстративний зміст чакр допомагає краще зрозуміти текст і полегшує вивчення еніоанатомії чакр. Малюнки чакр можуть бути інтерпретовані точніше та в ширшому еніоанатомічному обсязі, допомагають зосередитися, створити правильне уявлення про еніоанатомію чакр, а також правильно розвивати чакрове еніоанатомічне мислення. Вони відображають будову, структуру, форму, архітектоніку, послідовність розміщення конусів, їх топографію та чакр загалом.

Текст, малюнки та їх змістовне наповнення є інформаційною основою для вивчення еніоанатомії чакр, базою для формування еніоанатомічних інтелектуальних і ментальних здібностей студентів. Структурованість тексту, еніоанатомічні ілюстрації, питання для повторення та самоконтролю, реєстр малюнків, предметний покажчик та список літератури уможливлюють самостійне вивчення еніоанатомії чакр, легку орієнтацію в підручнику, швидкий пошук необхідної чакрової еніоанатомічної інформації для повторення і її практичного використання.

Одне тонкоматеріальне тіло має приблизно 90 000 чакр, з них 12 основних, понад 30 життєво важливих, а решта – функціонально забезпечувальні чакри. Будь-яка одна чакра має 181 конус: 15 основних, 61 компонентний і 105 ідентичних з подібною і відмінною еніоанатомією. Відповідно, схема опису чакр також подібна. У підручнику описано 12 основних, 30 життєво важливих, 11 функціонально забезпечувальних чакр, а решті чакр дано загальну еніоанатомічну характеристику. На рівні чакри описано 15 її основних конусів і висвітлено, як вони утворюються, що являють собою, де і як розміщені в чакрі, а також інтерпретовано вторинні компонентні та ідентичні конуси чакри. Еніоанатомічні особливості будови, форми, структури, архітектоніки, топографії, функцій, функціональних можливостей і значення компонентних та ідентичних конусів чакр не досліджено. Важливо знати 15 основних конусів чакри, що дасть змогу зрозуміти, як виникли компонентні та ідентичні конуси чакри, як їх краще вивчати і досліджувати.

Підручник містить найважливіші еніоанатомічні характеристики чакр тонкоматеріальних тіл людини. Знання еніоанатомії чакр уможливлюють:

  • експертний аналіз, експертне оцінювання й об’єктивні експертні висновки про відомі чакрові еніотехнології, методи і засоби виховання, навчання, розвитку, вдосконалення, тренування, лікування, регенерації, реабілітації й рекондиції людини;
  • визначення перспективності та ефективності еніоанатомічних, еніопсіанатомічних, еніопедагогічних, еніоцитологічних, еніогістологічних, еніофізіологічних, еніопсихічних, еніомедичних, еніочакрових, ПСІ-феноменальних, інформаційних, біоенергоінформаційних та інших еніотехнологій впливу на людину.

Чакри забезпечують інформаційно-енергетичну єдність і безперервні інформаційно-енергетичні взаємообміни з інформаційно-енергетичними полями суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту, духовного буття і будь-яких об’єктів Всесвіту. Всебічно розвинені чакри та інформаційний зміст чакрових життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм обумовлюють стан здоров’я, характер розвитку людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей. Тому потрібно вивчати й досліджувати будову, форму, структуру, архітектоніку, топографію, функції, функціональні можливості і значення чакр, їх конусів і пелюсток в інформаційно-енергетичній єдності із Всесвітом, у мінливих інформаційно-енергетичних умовах середовища та постійних різнохарактерних інформаційно-енергетичних взаємообмінах з інформаційно-енергетичними полями зовнішнього середовища, а також при поєднаному філогенетичному, онтогенетичному та еволюційному розвитку людини.

Підручник дає можливість розпочати дослідження того, що невідомо про основні, життєво важливі та функціонально забезпечувальні чакри, що дозволить отримати нову інформацію для напрацювання інноваційних чакрових еніотехнологій.

Тритомний підручник з еніоанатомії – «Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини», «Еніоанатомія чакр» і «Еніоанатомія системи каналів тонкоматеріальних тіл людини» – є вагомою підставою для визнання еніоанатомії новою наукою про людину і новою навчальною дисципліною для університетів.

Jazyk vydání:
ukrajinština
Rok vydání:
2016
Počet stran:
476
Vydavatelství:
PP Soroka T. B.
ISBN:
978-966-2598-77-3
Kód:
K018

Enioanatomie čaker / Učebnice pro univerzity

Enioanatomie čaker / Učebnice pro univerzity Image

Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини є новою наукою та навчальною дисципліною.

У другому томі підручника описано еніоанатомію основних, життєво важливих, функціонально забезпечувальних чакр, класифікацію чакр, чакрових конусів, мікроканалів, торсійних полів, преднатальний і постнатальний розвиток чакр, чакрову систему, чакрову систему інформаційно-енергетичних каналів, а також еніопсіанатомічну технологію розвитку чакр та чакрової еніотерапії. Висвітлено функції, функціональну активність, структурно-функціональні стани, режими функціонування, співвідношення динамічних режимів, функціональні взаємозалежності, синестезію конусів чакри, значення чакр, чакрових конусів, пелюсток конусів чакр, життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм чакр та чакровий інформаційно-енергетичний вплив на розвиток людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей.

Підручник призначений для лікарів усіх спеціалізацій, зокрема для еніотерапевтів, рефлексотерапевтів, валеологів, реабілітологів, психологів, педагогів, вихователів, тренерів, студентів, а також для тих, хто вивчає еніоанатомію, розвиває чакри тонкоматеріальних тіл, інтелект, духовність, ПСІ-феноменальні здібності та застосовує у своїй лікувальній практиці чакрову еніотерапію.

Другий том підручника «Еніоанатомія чакр» є логічним продовженням першого «Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини» і всього того, що було написано про чакри. У ньому викладено та систематизовано еніоанатомічні знання про чакри для вивчення в університетах. Інформація про анатомію, топографічну анатомію, функціональну анатомію, вікову анатомію, еніоанатомію та інші види анатомії чакр є актуальною і водночас недостатньо висвітленою. Йдеться, зокрема, про потребу офіційного наукового визнання еніоанатомії чакр, визначення її місця в навчальних програмах університетів, скажімо, досі немає підручника «Еніоанатомія чакр». Такий стан уповільнює і навіть унеможливлює створення еніоанатомічної чакрової основи еніопедагогічних, еніопсихічних, еніофізіологічних, еніомедичних, еніотерапевтичних, еніопсіфеноменальних, еніосоціальних технологій, особливо чакрової еніотерапії, чакрової ПСІ-феноменальної технології розвитку людини, чакрової еніотехнології розвитку ПСІ-феноменальних здібностей людини, чакрової медитаційної еніотехнології виховання, навчання, розвитку, лікування, регенерації, реабілітації, рекондиції та інших еніотехнологій ПСІ-феномельної і духовної медицини. Еніоанатомічні знання про чакри дають змогу зрозуміти, як їх використовуватимуть педагогіка, психологія, анатомія, молекулярна біологія, фізіологія, медицина, валеологія, еніологія та інші дисципліни на користь людини, а також визначити найнеобхідніші теми дослідження чакр.

Людство не спромоглося систематизувати знання про еніоанатомію чакр у формі підручника для університетів, наслідком чого є несистематизоване, фрагментарне, хаотичне, поверхове і навіть помилкове вивчення чакр та неадекватне і неперспективне використання чакр у всіх аспектах і сферах життя людини.

Еніоанатомія чакр відкрила, що чакри мають багаторівневу структуру, яка становить сукупність багатосегментних або монолітних різнокольорових 15 первинних, 61 компонентного і 105 ідентичних вторинних конусів, телескопічно розміщених і з’єднаних між собою. Кожний конус чакри займає в ній відповідне місце, має відповідну величину, щільність, колір, вібрацію і частоту функціонування. Чакрові конуси усіх чакр мають однакову і точну послідовність розміщення. Сегментні конуси однієї чакри мають однакову кількість пелюсток, але різну кількість мікроканалів та різний інформаційний зміст життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм. Монолітні конуси мають одну внутрішньоконусову порожнину, внутрішньо- і зовнішньоконусову сітки субультраканалів, а сегментні конуси мають не тільки внутрішньоконусову порожнину, але й зовнішньоконусові порожнини і сітку субультраканалів, внутрішньопелюсткові та зовнішньоконусову сітки субультраканалів. У внутрішньоконусових порожнинах і сітках субультраканалів утворюються специфічні і високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми, а в зовнішньоконусових порожнинах і сітках субультраканалів утворюються універсально-специфічні та високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми. Конус є автономною структурно-функціональною частиною чакри, відноситься до одного тонкоматеріального тіла і на його рівні вважається чакрою. Своїми мікроканалами конус чакри з’єднується не тільки з чакровими конусами своєї чакри, але й з більшістю чакрових конусів інших чакр та з більшістю еніоструктур тонкоматеріальних тіл.

Анатомічно чакра побудована так, що не може ротаційно рухатися, а може здійснювати прямолінійні протилежно напрямлені і циркулярні переміщення інформаційно-енергетичних матерій за і проти руху годинникової стрілки над основами конусів чакри в її функціонально активному стані. Чакри, циркулярно переміщуючи інформаційно-енергетичні матерії, створюють первинні, вторинні, право- і лівосторонні, внутрішні і зовнішні торсійні поля. З позицій еніоанатомії чакрові торсійні поля не досліджувалися.

Еніоанатомічні характеристики функціональної активності чакри різноваріантні, тому що конуси чакри одночасно перебувають у динамічних, статичних, статично-динамічних структурно-функціональних станах з відкритими, закритими, динамічно відкритими, статично відкритими і статично закритими основами. Конуси чакри не перебувають у цілковито пасивному стані, у них завжди відбуваються пасивно-функціональні, пасивно-забезпечувальні, пасивно-контрольні і пасивно-нейтральні інформаційно-енергетичні процеси.

Структура чакри уможливлює:

  • одночасно здійснювати інформаційно-енергетичні взаємообміни в ідентичних для людини червоних, світлосяюче-червоних, оранжевих, світлосяюче-оранжевих, жовтих, зелених, світлосяюче-зелених, блакитних, бірюзових, синіх, бузкових, фіолетових, рожевих, білих і золотих діапазонах електромагнітного спектра усіх інформаційно-енергетичних полів зовнішнього середовища;
  • поглинати і концентрувати у своїх порожнинах і сітках субультраканалів інформаційно-енергетичні матерії з інформаційно-енергетичних полів суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту і духовного буття минулого, теперішнього та майбутнього;
  • утворювати у своїх порожнинах і сітках субультраканалів універсальну, різнокольорові і різного інформаційного змісту універсально-специфічні, специфічні та високоспецифічні життєві інформаційно-енергетичні біоплазми;
  • інформаційно-енергетично забезпечувати єдність філогенетичного, онтогенетичного й еволюційного розвитку людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей;
  • миттєво змінювати інформаційний зміст поглинутих інформаційно-енергетичних матерій у точній відповідності до функціональних і фізіологічних потреб людини, її тіл, психіки й характеру діяльності;
  • інтегрувати інформаційні рівні свідомості суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту і духовного буття минулого, теперішнього та майбутнього із збереженням специфіки кожного рівня свідомості та появою емерджентних характеристик свідомості;
  • у стані еніоанатомічної норми миттєво адаптуватися до змін інформаційно-енергетичного середовища й автоматично встановити оптимальні режими функціонування в мінливих та агресивних інформаційно-енергетичних умовах середовища;
  • у стані еніоанатомічної норми не ідентифікувати і не поглинати неідентичних, біопатогенних, антидуховних, неприродних, невластивих, нехарактерних та інших подібних інформаційно-енергетичних матерій;
  • вилучати в зовнішнє середовище біопатогенні, використані, неідентичні, антидуховні, нехарактерні та інші подібні інформаційно-енергетичні матерії, що забезпечує інформаційно-енергетичну чистоту тонкоматеріальних тіл людини;
  • розподіляти і перерозподіляти свої життєві інформаційно-енергетичні біоплазми, субстанції та матерії;
  • інтегральне й автономне функціонування конусів чакри та чакр з утворенням інформаційно-енергетичних основ доброго здоров’я, імунітету, довголіття, розвитку духовності та ПСІ-феноменальних здібностей людини;
  • сприйняття інформацій минулого, теперішнього та майбутнього, забезпечуючи трансцендентальну і міжпланетарну комунікацію;
  • вилучати і передавати в зовнішнє середовище на будь-яку відстань ментально сформовані інформаційно-енергетичні голограми виховного, навчального, терапевтичного, духовного, ПСІ-феноменального та іншого значення;
  • телепатичну комунікацію з інформаційно-енергетичними полями об’єктів зовнішнього середовища;
  • швидку концентрацію специфічних і високоспецифічних життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм до необхідної кількості та оптимальної щільності для розвитку, прояву і практичного використання ПСІ-феноменальних здібностей;
  • цілеспрямоване транспортування і спрямування свого інформаційно-енергетичного змісту до активно функціонуючих тонкоматеріальних тіл, їх структур, до процесів реалізації функцій і проявів фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних та соціальних можливостей людини тощо.

Усе це свідчить про необхідність вивчення еніоанатомії чакр.

Еніоанатомія чакр аргументовано розкриває критерії й ознаки, за якими можна визначати, котра із чакр відноситься до основних, життєво важливих чи функціонально забезпечувальних, класифікувати чакри та її конуси.

Чакра є набагато складнішою, ніж усе те, що про неї донині відомо, приховує в собі еніологічне, еніоанатомічне, еніопсихічне, квантове, електромагнітне, невідоме тощо. Подальші всебічні дослідження чакри встановлять особливості її будови, структури, архітектоніки, форми, топографії, функцій, структурно-функціональних співвідношень, з’єднань і взаємозалежностей з іншими чакрами, функціональних можливостей, а також значення чакр для людини. Чакри і тонкоматеріальні тіла перебувають у структурно-функціональній єдності, тому потрібно еніоанатомію чакр і тонкоматеріальних тіл досліджувати, вивчати та розвивати одночасно. Такий підхід дозволить всебічно зрозуміти значення чакр у різних чакрових технологіях. Еніоанатомія чакр дає нові, специфічні та нетрадиційні знання про людину, відкриває для неї прогресивні перспективи й можливості виховання, навчання, розвитку, вдосконалення, тренування, лікування, регенерації, реабілітації та рекондиції. Еніоанатомічні знання чакр відкривають якісно нові підходи в пізнанні людини і сприяють розробці таких чакрових еніотехнологій, які забезпечують гармонійний, духовний та всебічний розвиток людини і завдяки яким вона може бути здоровою та успішною.

Підручник дає можливість вивчати еніоанатомію чакр, формувати еніоанатомічне мислення, пізнавати тонкометеріальну та еніоанатомічну суть чакр, тонкоматеріальних тіл і людини, усвідомити практичне значення чакр для педагогіки, еніопедагогіки, психології, еніопсихології, анатомії, еніоанатомії, фізіології, еніофізіології, молекулярної біології, валеології, еніомедицини, інформаційної, квантової та ПСІ-феноменальної медицини, а також для еніопедагогічних, еніопсихічних, еніоанатомічних, еніофізіологічних, еніомедичних, еніотерапевтичних технологій, чакрової еніотерапії та для інших еніотехнологій. Без еніоанатомічних знань чакр неможливо розробити еніотехнології поєднання лікування, виховання і навчання. Практична реалізація цього виводить медицину, педагогіку та психологію на якісно новий рівень.

Усе, що на сьогодні відомо про чакри, свідчить про необхідність викладання еніоанатомії чакр для лікарів, реабілітологів, валеологів, психологів, педагогів, цілителів і студентів усіх спеціальностей медичного, психологічного, валеологічного, педагогічного та інших фахів. Вивчення еніоанатомії чакр найкраще розпочинати після вивчення анатомії, цитології, гістології, молекулярної біології, еніології та еніоанатомії тонкоматеріальних тіл людини.

Другий том підручника «Еніоанатомія чакр» містить 288 еніоанатомічних чакрових тем, 49 кольорових малюнків і має таку структуру:

  • слово автора і передмова;
  • еніоанатомія чакр – описано чакру, її будову, форму, структуру, чакрові мікроканали, сітки субультраканалів, порожнини, архітектоніку чакри, функціональні частоти, багаторівневу інтеграцію чакр, структурно-функціональні взаємовідносини чакри і тонкоматеріальних тіл, взаємозалежність чакри та органів, рівні розвитку чакри, розкрито еніоанатомічну характеристику універсально розвиненої чакри, ієрархію, інформаційно-енергетичні рівні, інформаційно-енергетичну чутливість, специфічність і трансформацію чакр;
  • класифікація чакр – чакри класифіковано за ознаками, наведено коротку еніоанатомічну характеристику основних, життєво важливих, функціонально забезпечувальних чакр, монолітних та сегментарних чакр, чакр частин тіла і площин простору, непарних, парних, комбінованих, некомбінованих, великих, середніх і малих;
  • функціонування чакр – перераховано функції чакр, описано інтегральне, багаторівневе і багаторівневе інтегральне функціонування чакр, співвідношення чакрового функціонування, міжчакрове функціонування, міжчакрову функціональну взаємозалежність, функціональну взаємозалежність чакр, еніоструктур та органів, інтегральні чакрові інформаційно-енергетичні забезпечення, координацію чакр, чакрові торсійні поля, класифікацію чакрових торсійних полів, чакрову часову триєдиність інформаційно-енергетичного впливу, поліеніоцентризм чакр і значення чакр;
  • еніоанатомія конусів чакри – описано чакровий конус, його частини і форму, структуру конуса чакри, анатомо-топографічні взаємовідносини конусів чакри, дискретність, інформаційно-енергетичні змісти і рівні, колір, характеристику кольору, функціональні частотні діапазони, локалізацію, щільність, ієрархію конусів та еніоанатомічну характеристику універсально розвинених конусів чакри;
  • класифікація чакрових конусів – конуси чакри класифіковано за ознаками, наведено еніоанатомічну характеристику внутрішнього, проміжних, зовнішнього, основних, компонентних, ідентичних, базового, основного, допоміжних, монолітних, сегментних, великих, середніх, малих, кольорових, монохроматичних, біхроматичних, поліхроматичних, монокомпонентних, бікомпонентних, полікомпонентних, моночастотних, тричастотних, полічастотних, первинних та вторинних конусів чакри;
  • функціонування чакрових конусів – перераховано функції чакрових конусів, описано функціональну активність, структурно-функціональні стани, функціональні стани, відкритість і закритість основи, режими функціонування, співвідношення динамічних режимів, функціональну взаємозалежність, синестезію та значення конусів чакри;
  • еніоанатомічна норма, гіпотрофія і гіпертрофія чакрових конусів;
  • еніоанатомія пелюсток чакрових конусів – описано пелюстку чакрового конуса, її будову, форму, структуру, функціональну активність, трансформацію, функції та значення пелюсток чакрового конуса;
  • еніоанатомія основних чакр – пояснено й описано еніоанатомічні чинники, що визначають належність чакри до основних чакр, основні чакри, їх кількість і до яких чакр вони відносяться, інтеграцію, інформаційно-енергетичні взаємовідносини, види інформаційно-енергетичних взаємообмінів, об’єм і характер інформаційно-енергетичних взаємообмінів основних чакр, інформаційно-енергетичні взаємообміни у чакрах, співвідношення інформаційно-енергетичних матерій у конусах основних чакр, інформаційно-енергетичні забезпечення, що здійснюють основні чакри, взаємозалежність розвиненості основних чакр людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій і можливостей, а також те, що невідомо про основні чакри;
  • еніоанатомія чакри – муладхари, свадхістхани, маніпури, анахати, вішудхи, аджни, медулярної, духовності Землі, серцевої, камешвара-камешварі, сахасрари та магатми, наведено їх еніоанатомічну характеристику, описано норму, гіпотрофію, гіпертрофію, особливості і те, що невідомо про чакри;
  • еніоанатомія життєво важливих чакр – пояснено й описано життєво важливі чакри, наведено еніоанатомічну характеристику життєво важливих чакр, взаємозалежність структурно-функціонального розвитку життєво важливих чакр та органів фізичного тіла, особливості функціональної активності, координацію функціонування, інтеграцію, міжчакрову функціональну взаємозалежність, специфічність і те, що невідомо про життєво важливі чакри;
  • життєво важливі чакри – пояснено й описано топографію, з’єднання, функції, специфічність і значення чакри лалати, лобної чакри, очних, вушних, носових чакр, чакри щитоподібної залози, чакр молочних залоз, чакри манас, сур’ї, печінки, шлунка, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, селезінки, висхідної й низхідної ободової кишки, пупкової чакри, чакри нирок, генітальних чакр, чакри клітора, пеніса, кульшових, підколінних чакр, чакр п’ят, підошовних, пальцевих чакр стоп, чакр великих пальців, підвеликих, середніх, підмізинних та мізинців стоп, плечових, ліктьових, долонних, пальцевих чакр кистей, великих пальців, вказівних, середніх, підмізинних і мізинців кистей та чакр зіркових каналів;
  • еніоанатомія функціонально забезпечувальних чакр – пояснено й описано функціонально забезпечувальні та малі чакри, наведено еніоанатомічну характеристику та особливості малих чакр, автономію, з’єднання, функціональну активність та пасивність, функціональні взаємозалежності, автономність функціонування, інтегральне функціонування, координацію функціонування, синхронізацію функціонування функціонально забезпечувальних чакр, співвідношення функціонально забезпечувальних чакр з мікроструктурами органів, еніоанатомічну норму, гіпотрофію, гіпертрофію функціонально забезпечувальних чакр і те, що невідомо про функціонально забезпечувальні чакри;
  • переднатальний розвиток чакр – описано ембріональну і фетальну стадії розвитку чакр;
  • постнатальний розвиток чакр – описано початковий і ранній постнатальний розвиток чакр, розвиток чакр у період активного навчання від 6 до 21-25 років життя, від 21-25 до 60-63 років життя, від 63 до 70 років життя, розвиток чакр після 70 років життя людини та семирічні інтервали розвитку основних чакр;
  • чакрова система – описано автономні системи, субсистеми, субультрасистеми чакрової системи каналів, життєві інформаційно-енергетичні біоплазми чакрової системи, функції і значення чакрової системи каналів;
  • еніоанатомічна технологія розвитку чакрової системи тонкоматеріальних тіл людини – пояснено й описано умови, періоди і початок розвитку чакр, алгоритм технології активного розвитку чакр, алгоритм активного розвитку чакр, стадії розвитку чакр, зміст, технології, методи і засоби створення умов для розвитку чакр, стадії налаштування еніопсихіки до еніопсіанатомічного розвитку чакр, стадії встановлення інформаційно-енергетичного контакту з чакрою, стадії еніопсіанатомічного тренування чакри, завершальної стадії еніопсіанатомічного тренування чакри, розвиток чакрових конусів, послідовність розвитку чакр та еніоанатомічні помилки під час розвитку чакр;
  • еніопсіанатомічна технологія виконання вправ, спрямованих на тренування і розвиток чакр – описано першу стадію: утворення умов для еніопсіанатомічного розвитку; другу стадію: налаштування еніопсихіки на еніопсіанатомічне тренування чакр; третю стадію: встановлення інформаційно-енергетичного контакту з чакрами; четверту стадію: виконання еніопсіанатомічних вправ із чакрами; п’яту стадію: завершення еніопсіанатомічних вправ із чакрами;
  • чакрова еніотерапія – описано чакрову еніотерапію, деформації, гіпотрофію, гіпертрофію, блокади та інформаційно-енергетичне забруднення чакр як причини хвороб, режими функціонування конусів чакри при чакровій еніотерапії, лікування за посередництвом відповідних чакр та еніопсіанатомічні технології чакрової еніотерапії;
  • реєстр малюнків, предметний покажчик та література.

Еніоанатомічні теми проілюстровано 49 кольоровими малюнками структур чакр. Малюнки розміщені відповідно до еніоанатомічних чакрових тем. Еніоанатомічні структури чакр на малюнку позначені цифрою або літерою та поіменовані. Кольором на малюнках зображено структури відповідного конуса чакри: червоним кольором – структури червоного конуса чакри, аналогічно світлосяюче-червоним, оранжевим, світлосяюче-оранжевим, жовтим, зеленим, світлосяюче-зеленим, блакитним, бірюзовим, синім, бузковим, фіолетовим, рожевим, білим і золотим кольорами. Колір малюнків має інформаційне, дидактичне, емоційне і візуальне значення, віддзеркалює об’єктивні фізичні характеристики діапазонів електромагнітного спектра, наочно пояснює еніоанатомію чакр і допомагає ілюструвати навчальний еніоанатомічний чакровий процес. Кольорові зображення найкраще ілюструють взаєморозміщення чакр, конусів у чакрах та їх структур, конкретизують, віддзеркалюють та поєднують ілюстративне і вербальне пояснення еніоанатомії чакр, полегшують вивчення чакр, створюють умови для доступного і зрозумілого тлумачення еніоанатомії чакр, викликають позитивні емоції та налаштовують людину на навчання. Малюнки чакр доповнюють й уточнюють еніоанатомічний текст. Ілюстративний зміст чакр допомагає краще зрозуміти текст і полегшує вивчення еніоанатомії чакр. Малюнки чакр можуть бути інтерпретовані точніше та в ширшому еніоанатомічному обсязі, допомагають зосередитися, створити правильне уявлення про еніоанатомію чакр, а також правильно розвивати чакрове еніоанатомічне мислення. Вони відображають будову, структуру, форму, архітектоніку, послідовність розміщення конусів, їх топографію та чакр загалом.

Текст, малюнки та їх змістовне наповнення є інформаційною основою для вивчення еніоанатомії чакр, базою для формування еніоанатомічних інтелектуальних і ментальних здібностей студентів. Структурованість тексту, еніоанатомічні ілюстрації, питання для повторення та самоконтролю, реєстр малюнків, предметний покажчик та список літератури уможливлюють самостійне вивчення еніоанатомії чакр, легку орієнтацію в підручнику, швидкий пошук необхідної чакрової еніоанатомічної інформації для повторення і її практичного використання.

Одне тонкоматеріальне тіло має приблизно 90 000 чакр, з них 12 основних, понад 30 життєво важливих, а решта – функціонально забезпечувальні чакри. Будь-яка одна чакра має 181 конус: 15 основних, 61 компонентний і 105 ідентичних з подібною і відмінною еніоанатомією. Відповідно, схема опису чакр також подібна. У підручнику описано 12 основних, 30 життєво важливих, 11 функціонально забезпечувальних чакр, а решті чакр дано загальну еніоанатомічну характеристику. На рівні чакри описано 15 її основних конусів і висвітлено, як вони утворюються, що являють собою, де і як розміщені в чакрі, а також інтерпретовано вторинні компонентні та ідентичні конуси чакри. Еніоанатомічні особливості будови, форми, структури, архітектоніки, топографії, функцій, функціональних можливостей і значення компонентних та ідентичних конусів чакр не досліджено. Важливо знати 15 основних конусів чакри, що дасть змогу зрозуміти, як виникли компонентні та ідентичні конуси чакри, як їх краще вивчати і досліджувати.

Підручник містить найважливіші еніоанатомічні характеристики чакр тонкоматеріальних тіл людини. Знання еніоанатомії чакр уможливлюють:

  • експертний аналіз, експертне оцінювання й об’єктивні експертні висновки про відомі чакрові еніотехнології, методи і засоби виховання, навчання, розвитку, вдосконалення, тренування, лікування, регенерації, реабілітації й рекондиції людини;
  • визначення перспективності та ефективності еніоанатомічних, еніопсіанатомічних, еніопедагогічних, еніоцитологічних, еніогістологічних, еніофізіологічних, еніопсихічних, еніомедичних, еніочакрових, ПСІ-феноменальних, інформаційних, біоенергоінформаційних та інших еніотехнологій впливу на людину.

Чакри забезпечують інформаційно-енергетичну єдність і безперервні інформаційно-енергетичні взаємообміни з інформаційно-енергетичними полями суспільства, природи, Землі, біосфери, ноосфери, Всесвіту, духовного буття і будь-яких об’єктів Всесвіту. Всебічно розвинені чакри та інформаційний зміст чакрових життєвих інформаційно-енергетичних біоплазм обумовлюють стан здоров’я, характер розвитку людини, її тіл, властивостей, особливостей, здібностей, функцій, фізіологічних, психічних, духовних, ПСІ-феноменальних і соціальних можливостей. Тому потрібно вивчати й досліджувати будову, форму, структуру, архітектоніку, топографію, функції, функціональні можливості і значення чакр, їх конусів і пелюсток в інформаційно-енергетичній єдності із Всесвітом, у мінливих інформаційно-енергетичних умовах середовища та постійних різнохарактерних інформаційно-енергетичних взаємообмінах з інформаційно-енергетичними полями зовнішнього середовища, а також при поєднаному філогенетичному, онтогенетичному та еволюційному розвитку людини.

Підручник дає можливість розпочати дослідження того, що невідомо про основні, життєво важливі та функціонально забезпечувальні чакри, що дозволить отримати нову інформацію для напрацювання інноваційних чакрових еніотехнологій.

Тритомний підручник з еніоанатомії – «Еніоанатомія тонкоматеріальних тіл людини», «Еніоанатомія чакр» і «Еніоанатомія системи каналів тонкоматеріальних тіл людини» – є вагомою підставою для визнання еніоанатомії новою наукою про людину і новою навчальною дисципліною для університетів.